20 лютого 2018 року евакуаційна санітарна машина поверталася до розташування медичної роти 10-го окремої гірсько-штурмової бригади – Сабіна щойно надавала медичну допомогу місцевому цивільному населенню. Несподіваний удар керованою протитанковою ракетою обірвав життя дівчини. Російські окупанти стріляли, наводячи у Червоний хрест.
Сотні людей: батьки Сабіни Галицької – Тетяна Михайлівна та Станіслав Бернардович, брат, шкільні вчителі, викладачі та студенти Новоград-Волинського медичного коледжу, де навчалася дівчина, представники громадських організацій, керівництво міста та району зібралися 22 лютого, аби відкрити меморіальну дошку на її честь, встановлену на будівлі навчального закладу, передають Патріоти України із посиланням на місцеві ЗМІ.
Безліч квітів, щирі слова, зворушливі вірші та пісні в цей морозний вітряний день лунали на вшанування Сонячної дівчини, яка так любила життя. «Душу й тіло ми положим…» – ці слова Гімну, що лунав сьогодні, набував не якогось абстрактного, а цілком реального сенсу.
Сабіна дійсно поклала і тіло, і душу за те, що було найдорожчим для неї – за свій край і за його людей…
«Душу й тіло ми положим…» – співали сьогодні молоді дівчатка-студентки коледжу, а хлопці, притиснувши до грудей червоні, мов кров гвоздики стояли навколішках перед дошкою чорного граніту, з якої до цього світу усміхалася своєю неповторною посмішкою Сонячна дівчина. Усміхалася з Небес…
Сльози на очах. Тремтіння вогників лампадок в руках молоденьких дівчаток. Білий платочок в руках мами. Біля янголята під чорною дошкою і усмішка Сабіни.
Там, на лінії фронту вояки так і не знайшли для неї позивного. Не змогли вигадати нічого військового. Називали її просто – красуня.
Мадонна війни з величезними осяйними очами…
Страшно, коли на війні гинуть чоловіки – чиїсь сини, брати, наречені, чоловіки, батьки. Але у стократ страшніше, коли війна забирає красивих юних дівчат, які не встигли пожити, не докохали, не доспівали, не пізнали радість материнства…
Ми переможемо! Ми обов`язково переможемо в цій війні. І буде мир на нашій землі. Мир, в якому ми завжди пам’ятатимемо наших полеглих Воїнів.
І Сонячну дівчину Сабіну Галицьку.
«Душу й тіло ми положим…».
Українські рукописи на флешці у вигляді кулона-сови, книжки українських авторів, які доводилося купувати потай, та постійний страх привернути до себе увагу. Письменниця Єва Вайда 10 років прожила в окупованому Луганську. Там вона почала писати дебютний...
49-річний військовослужбовець Костянтин Власенко, який днями вперше у світовій військовій історії був евакуйований з позиції за допомогою гексакоптеру, в інтерв’ю для ТСН.ua розповів про те, чим планує зайнятись у найближчому майбутньому, якими для ньо...
